вісень
ВІ́СЕНЬ, і, ж., діал. Осінь.
Вже тоді вісень ішла; лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь (Вовчок, І, 1955, 203);
[Мати:] Вже якось сама управлюся, а там на вісень,. знайду собі невістку (Л. Укр., III, 1952, 232).
Словник української мови (СУМ-11)