віск
ВІСК, во́ску, ч.
1. Пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників.
Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб., II, 1955, 352);
Той факт, що бджоли самі виділяють віск для будівництва стільників, тепер загальновідомий (Бджоли, 1955, 54);
*Образно. Було видно: не характер в Антоніни Никонівни — віск. З неї хоч свічки ліпи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 175);
*У порівн. Нимидора лежала жовта, як віск (Н.-Лев., II, 1956, 248).
◊ Вилива́ти з во́ску [тала́н] до́лю, заст. див. вилива́ти.
2. Якісно близька до бджолиного воску маса мінерального або рослинного походження.
У копальнях земного воску бачив Яким чималі дива… (Ков., Світ.., 1960, 27);
На поверхні листків багатьох рослин спостерігається утворення тонкого шару воску, який виділяється клітинами епідермісу (Практ. з анат. рослин, 1955, 70).
Словник української мови (СУМ-11)