віск

воску, ч.

1》 Пластична маса жовтого чи білого кольору, яку виробляють бджоли для стільника.

2》 Якісно близька до бджолиного воску маса мінерального або рослинного походження.

Значення в інших словниках

1. віск — віск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віск — Віск. У сполуч. тілько воску й свічки — все, що є кращого. Дві сотні з половиною сьвідомих інтелігентних Русинів — тілько всего воску й сьвічки маємо ту, а решта — то несьвідомий нарід, котрий жде не нажде...  Українська літературна мова на Буковині
3. віск — [в'іск] воску, м. (на) воску  Орфоепічний словник української мови
4. віск — ВІСК, во́ску, ч. 1. Органічна речовина жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (М.  Словник української мови у 20 томах
5. віск — віск: ◊ м'яки́й як віск → м'який  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. віск — Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. Має дуже м'яку вдачу.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. віск — бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. (Баба Олена:) Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан).  Фразеологічний словник української мови
8. віск — Віск, во́ску, на воску́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. віск — ВІСК, во́ску, ч. 1. Пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. віск — Віск, воску м. Воскъ. Зсукали свічку з ярого воску. н. п. ум. вощок, вощечок. Грин. ІІІ. 8. Сим. 221.  Словник української мови Грінченка