вістун
ВІСТУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто приносить звістку.
Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (Фр., XII 1953, 503);
2. перен. Те саме, що ві́сник 2.
Побачили усі, як птах, вістун весни, Із світанкової упав височини (Нех., Дорога.., 1945, 32).
Словник української мови (СУМ-11)