вітрогонити
ВІТРОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., зневажл. Поводитися легковажно.
Ніякого тракториста вона не любить. А юний шофер? Цей хай собі запам’ятає: коли гадає вітрогонити на два фронти, то тут йому і кучерявий чуб нічогісінько не допоможе (Грим., Незакінч. роман, 1962, 47).
Словник української мови (СУМ-11)