віхтик

ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2.

Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Барв., Опов.., 1902, 26);

Малий [Віктор] так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).

Значення в інших словниках

1. віхтик — ві́хтик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віхтик — -а, ч. Зменш. до віхоть 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віхтик — ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2. На столі хліб, намазаний маслом, – дві скибки, в мисочці віхтик редьки, трохи у воді, щоб не зів'яла (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. віхтик — див. жмут  Словник синонімів Вусика
5. віхтик — Віхоть, -хтя м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть...  Словник української мови Грінченка