віхтик
ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2.
Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Барв., Опов.., 1902, 26);
Малий [Віктор] так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віхтик — ві́хтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- віхтик — -а, ч. Зменш. до віхоть 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- віхтик — ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2. На столі хліб, намазаний маслом, – дві скибки, в мисочці віхтик редьки, трохи у воді, щоб не зів'яла (Б. Словник української мови у 20 томах
- віхтик — див. жмут Словник синонімів Вусика
- віхтик — Віхоть, -хтя м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть... Словник української мови Грінченка