1. Словник української мови у 20 томах

віхтик

ВІ́ХТИК, а, ч.

Зменш. до ві́хоть 1, 2.

На столі хліб, намазаний маслом, – дві скибки, в мисочці віхтик редьки, трохи у воді, щоб не зів'яла (Б. Харчук);

Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Ганна Барвінок);

Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (О. Іваненко);

Товариш .. вмочив у той слабенький розчин віхтик вати й легенько торкнувся рани (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхтик — ві́хтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віхтик — -а, ч. Зменш. до віхоть 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віхтик — див. жмут Словник синонімів Вусика
  4. віхтик — ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2. Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  5. віхтик — Віхоть, -хтя м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть... Словник української мови Грінченка