1. Словник української мови Грінченка

віхтик

Віхоть, -хтя

м.

1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр.

2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400, 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. ум. віхтик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхтик — ві́хтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віхтик — -а, ч. Зменш. до віхоть 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віхтик — ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2. На столі хліб, намазаний маслом, – дві скибки, в мисочці віхтик редьки, трохи у воді, щоб не зів'яла (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. віхтик — див. жмут Словник синонімів Вусика
  5. віхтик — ВІ́ХТИК, а, ч. Зменш. до ві́хоть 1, 2. Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах