віщунський
ВІЩУ́НСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до віщу́н.
[Гелен:] А я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі (Л. Укр., II, 1951, 298);
Наливайкові починала набридати довга процедура подвійного переказу віщунської й порожньої промови прелата (Ле, Україна, 1940, 151).
Словник української мови (СУМ-11)