віщунський
ВІЩУ́НСЬКИЙ, а, е, заст.
Прикм. до віщу́н.
[Гелен:] А я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі (Леся Українка);
Наливайкові починала набридати довга процедура подвійного переказу віщунської й порожньої промови прелата (Іван Ле);
Режисерські, людські асоціації, паралелі – це вибухи фантазії, наповненої віщунським зверненням до минулого, сучасного і майбутнього людства (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)