віщунство
ВІЩУ́НСТВО, а, с., заст.
Віщування.
[Деїфоб:] Нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка);
У фольклорі загадка відіграє роль випробування, якому представники нелюдського світу (що для них характерне віщунство та всезнання) піддавали живих (з наук. літ.);
День весілля пророчився чудесами віщунства, яке приніс білий лапатий сніг, що трусився, як із продертої мішковини небес, на землю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)