в’юнко

В’Ю́НКО. Присл. до в’юнки́й.

Ящірка в’юнко шугнула між сухих стебел торішнього бур’яну (Донч., II, 1956, 288);

Ось іду я на луки до річки, До тієї, що золотом стрічки Грає в’юнко (Шпак, Вибр., 1952, 125).