в’ючак

В’ЮЧА́К, а́, ч. В’ючна тварина.

Не забарився встати й сам король — його пробудила челядь, що довго з в’ючаками вовтузилась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 399);

*Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в’ючаків проти хазяйської волі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 24).