в’ючений

В’Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до в’ю́чити;

// У знач. прикм.

На одній з площ Рима стоїть майстерно зроблений пам’ятник звичайному в’юченому ослику (Наука.., 10, 1965, 35).