в’ючити

В’Ю́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., що чим і що на що. Навантажувати робочих тварин вантажем, в’юками.

— В походах і на війні запоріжці.. не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в’ючили на коней (Стор., І, 1957, 264);

Виводили із стайні коней й, сідлаючи їх, в’ючили переметними сумами й торбами (Морд., І, 1958, 143).