в’ючний

В’Ю́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до в’юк.

В’ючні перевезення;

*Образно. Життя моє було тягар В ’ючний, як у скотини! Я жив в кріпацтві у дітей, В кайданах у родини (Крим., Вибр., 1965, 128);

// Признач. для перевезення в’юків.

Плентався ззаду, через те, що в’ючний кінь обмежував рухи його (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 121);

На полонину не так легко дістатися: до Гриневи можна машиною, підводами, а там і в’ючним транспортом доведеться (Колг. Укр., 9, 1956, 32).