Словник української мови в 11 томах

в’юшка

В’Ю́ШКА, и, ж. Засувка, якою перекривають димохід, щоб ніч не вихолоджувалася.

— Повірите — пусткою дихає хата, аж заходить не хочеться. Вже й напалиш, і в’юшки вчасно закриєш, а воно вітер гуляє (Збан., Сеспель, 1961, 397);

Розпатлані завірюхи голосили над лісовою хатиною, завивали в комині, торгали в’юшки (Донч., IV, 1957, 86).

Словник української мови (СУМ-11)