в’язання
В’ЯЗА́ННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. в’яза́ти 1, 3.
— Увечері, товаришу, розповімо все. Тепер кожна хвилина дорога, б’ємо рекорд в’язання снопів (Вишня, І, 1956, 423);
Весь процес в’язання грунтується на вмінні робити петлі з ниток за допомогою крючка (В’язання.., 1957, 3).
2. Виріб, який в’яжеться або зв’язаний.
І пригадавсь.. рідний батько, схилений в утомі, 1 мати із в’язанням за столом (Забашта, Вибр., 1958, 115).
3. Те саме, що в’язь¹ 1.
Клекіт не дрімає, провадить свою дику музику, достроєну до не менше дикого скиглення вітру в платвах і балках мостового в’язання (Фр., VII, 1951, 425);
Часом чувся за ударом тріск ламаних в’язань дахів і руйнованих стін (Оп., Іду.., 1958, 103).
Словник української мови (СУМ-11)