в’язень

В’Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув’язненні, під вартою.

Пригнали знов в’язнів нових, а нас випустили (Вовчок, VI, 1956, 234);

Народ став домагатись амністії для всіх політичних в’язнів (Вільде, Сестри.., 1958, 391).

Значення в інших словниках

1. в’язень — В’я́зень, -зня, -зневі, -знем, -зню! в’я́зні, -знів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)