1. Словник української мови в 11 томах

в’язень

В’Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув’язненні, під вартою.

Пригнали знов в’язнів нових, а нас випустили (Вовчок, VI, 1956, 234);

Народ став домагатись амністії для всіх політичних в’язнів (Вільде, Сестри.., 1958, 391).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в’язень — В’я́зень, -зня, -зневі, -знем, -зню! в’я́зні, -знів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)