в’ятір

В’Я́ТІР, а і я, ч., діал. Ятір.

Ніхто їх не ловив-ні волоком, ні в’ятірами (Сл. Гр.);

[Влас:] Часом уночі піду з в’ятірями по рибу (Кроп., II, 1958, 286).