в’їзний

В’ЇЗНИ́Й (УЇЗНИ́Й), а, е. Признач. для в’їзду куди-небудь.

По обох боках в’їзної брами вискакували наперед дві низькі, широкі кругловежі, які з боків захищали доступ до замку (Оп., Іду.., 1958, 431);

Всім селом проводжали хлопців [до Радянської Армії] аж до околиці, до в’їзної арки… (Хлібороб Укр., 1, 1966, 18).

Значення в інших словниках

1. в’їзний — В’їзни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)