гавань
ГА́ВАНЬ, і, ж. Природно захищена від вітру, хвиль, течій і льодоходу частина океану, моря, річки, зручна для стоянки суден.
В гавані були причали для суден — міських і приватних, судоремонтні майстерні, складські будівлі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 255);
З ріки долітали хриплі гудки пароплавів і перестукування.. моторів з гавані (Сміл., Зустрічі, 1936, 130);
*У порівн. Все записуй в серці молодому, Буде це як знахідка тобі, Коли в старість прийдеш, як додому, Як у гавань тиху по плавбі!.. (Рильський, Голос. осінь, 1959, 30);
// Місто з природною або штучно зробленою стоянкою для суден.
Словник української мови (СУМ-11)