газирі
ГАЗИРІ́, і́в, мн. (рідко, одн. гази́р, я́, ч.). Нашиті на верхній частині черкески гнізда для патронів.
Муравйова Коцюбинський побачив точнісінько таким, як і першої зустрічі в Петрограді: малинова черкеска, білі шовкові викоти, срібні газирі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 675).
Словник української мови (СУМ-11)