гайворонячий
ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до га́йворон.
Стоголосий гайворонячий крик. Зграя на тлі сірого хмарного неба (Головко, І, 1957, 305)
Словник української мови (СУМ-11)ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до га́йворон.
Стоголосий гайворонячий крик. Зграя на тлі сірого хмарного неба (Головко, І, 1957, 305)
Словник української мови (СУМ-11)