гайворонячий
ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до га́йворон.
За селом високо в небі, над молодими пшеницями, кружляла гайвороняча зграя (Григір Тютюнник);
Над нами вітер, листя ронячи, хитає гнізда гайворонячі (Л. Костенко);
* Образно. – Час, який він не є, летить на крилах – лебединих чи гайворонячих, – на плечі ж людині скидає не пір'я, а важку ношу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)