1. Словник української мови у 20 томах

гайворонячий

ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до га́йворон.

За селом високо в небі, над молодими пшеницями, кружляла гайвороняча зграя (Григір Тютюнник);

Над нами вітер, листя ронячи, хитає гнізда гайворонячі (Л. Костенко);

* Образно. – Час, який він не є, летить на крилах – лебединих чи гайворонячих, – на плечі ж людині скидає не пір'я, а важку ношу (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайворонячий — гайворо́нячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гайворонячий — -а, -е. Прикм. до гайворон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайворонячий — Гайворонячий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гайворонячий — ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до га́йворон. Стоголосий гайворонячий крик. Зграя на тлі сірого хмарного неба (Головко, І, 1957, 305) Словник української мови в 11 томах
  5. гайворонячий — Гайворонячий, -а, -е Свойственный, принадлежащій грачу, грачевый, грачій. Словник української мови Грінченка