гайда
ГА́ЙДА¹, и, ж.
Одиниця земельного наділу общинників у ранньосередньовічній Англії.
Одна гайда являла собою величину оброблюваної земельної ділянки, достатньої для утримання сім'ї одного вільного селянина або однієї сім'ї (з наук. літ.);
Реальна площа гайди варіювалась залежно від регіону: так у Кембриджширі та, скоріш за все, у інших середньоанглійських областях звичайна гайда досягала 120 акрів орної землі, у той час як у Вілтширі та Дорсеті всього 40 (з наук. літ.).
ГА́ЙДА², и, ж.
Болгарський, сербський та польський музичний інструмент на зразок волинки.
Збіговисько й справді святкувало масницю. Всі були гарно вбрані, веселі й п'яні, десь гула невидима гайда (І. Білик).
ГА́ЙДА́, А́ЙДА́, виг., у знач. пред., розм.
Уживається як заклик, спонукання йти куди-небудь: ідіть, ходім.
– Айда в казарми! Айда в неволю! – Неначе крикне хто надо мною (Т. Шевченко);
– Ну, чого стоїш? Айда!.. (М. Коцюбинський);
– Ну, пересиділи? – гайда! Пора, товариство, в дорогу! (П. Тичина);
// Уживається для означення швидкого руху.
– Так слухай, погрузилися ото ми і гайда! (М. Чабанівський);
Сів на велосипед і гайда до села (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- гайда — га́йда вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- гайда — I виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім. || Уживається для означення швидкого руху. Гайда звідси — геть звідси. II -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
- гайда — (болг.), гайде(сербохорватський) — народний музичний інструмент, подібний до волинки. Словник-довідник музичних термінів
- гайда — див. примушувати Словник синонімів Вусика
- гайда — га́йда, га́йде, га́йди болгарська, сербохорватська, словацька назва волинки. Словник іншомовних слів Мельничука
- гайда — ГА́ЙДА розм. (заклик, спонукання іти куди-небудь, робити що-небудь), МАРШ розм., ГАЙ діал., ДЕ́ЙКО діал. (Суходоляк:) Гайда на панський фільварк! Викличемо пана на хлопську розмову! (Ю. Мокрієв); — А тепер — гайда спати (М. Словник синонімів української мови
- гайда — ГА́ЙДА, виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім. — Гайда, діти.! погасає Каганець козачий! (Шевч., І, 1951, 130); Гукав їм [гусям]: "Гайда!" і свистав, Лозиною лінивих підганяв (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- гайда — Гайда, -ди I 1) м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор. --------------- Гайда! II меж. Мартъ! впередъ! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246. Словник української мови Грінченка