гайдабура

ГАЙДАБУ́РА, и, ч., діал.

Розбишака, бандит, опришок (у 2 знач.).

І крівцею над Босфором Червоніють мури, Що річками розливали Хижі гайдабури (П. Куліш);

Приставши за перших успіхів Хмельницького до козацтва, він [Голка] не може порозумітися з козацькими низами – дейнеками, лугарями, гайдабурами (М. Зеров);

// Пустун, бешкетник.

– Щоб тобі чортів у пеклі фотографувати! Гайдабура! Геть! (В. Нестайко).