гайда

Значення в інших словниках

1. гайда — га́йда вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. гайда — I виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім. || Уживається для означення швидкого руху. Гайда звідси — геть звідси. II -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайда — ГА́ЙДА¹, и, ж. Одиниця земельного наділу общинників у ранньосередньовічній Англії. Одна гайда являла собою величину оброблюваної земельної ділянки, достатньої для утримання сім'ї одного вільного селянина або однієї сім'ї (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
4. гайда — див. примушувати Словник синонімів Вусика
5. гайда — га́йда, га́йде, га́йди болгарська, сербохорватська, словацька назва волинки. Словник іншомовних слів Мельничука
6. гайда — ГА́ЙДА розм. (заклик, спонукання іти куди-небудь, робити що-небудь), МАРШ розм., ГАЙ діал., ДЕ́ЙКО діал. (Суходоляк:) Гайда на панський фільварк! Викличемо пана на хлопську розмову! (Ю. Мокрієв); — А тепер — гайда спати (М. Словник синонімів української мови
7. гайда — ГА́ЙДА, виг., у знач. присудк. сл., розм. Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім. — Гайда, діти.! погасає Каганець козачий! (Шевч., І, 1951, 130); Гукав їм [гусям]: "Гайда!" і свистав, Лозиною лінивих підганяв (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
8. гайда — Гайда, -ди I 1) м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор. --------------- Гайда! II меж. Мартъ! впередъ! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246. Словник української мови Грінченка