галакати
ГАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Голосно розмовляти.
Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю і тут починає розходитися (Стельмах, Хліб.., 1959, 70);
// Розмовляти, базікати.
[Дід:] Язиком галакать всі навчились (Довж., III, 1960, 381).
Словник української мови (СУМ-11)