галакати

ГАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Те саме, що гала́йкати.

Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю і тут починає розходитися (М. Стельмах);

Дяк рішуче встав і пішов .. поміж грубих п'яних ротів, які щось галакали, викрикували, вимовляли, реготали (Валерій Шевчук);

// Теревенити, базікати.

По-нашому говорять [татари] вже, як би й ми, хоч між собою усе галакають по-своєму (А. Чайковський);

[Дід:] Язиком галакать всі навчились (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. галакати — Гала́кати: — безладно кричати [6]  Словник з творів Івана Франка
2. галакати — гала́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. галакати — -аю, -аєш, недок., розм. Голосно розмовляти. || Розмовляти, базікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. галакати — гала́кати → галайкати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. галакати — див. говорити; кричати  Словник синонімів Вусика
6. галакати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
7. галакати — ГАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Голосно розмовляти. Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю і тут починає розходитися (Стельмах, Хліб.., 1959, 70); // Розмовляти, базікати. [Дід:] Язиком галакать всі навчились (Довж., III, 1960, 381).  Словник української мови в 11 томах
8. галакати — Галакати, -каю, -єш гл. Кричать. Цит, брате, не галакай на мене. Гн. II. 109.  Словник української мови Грінченка