галька
ГА́ЛЬКА, и, ж. Перев. маленькі обкатані і відшліфовані водою уламки гірських порід.
Скрипить під підошвами галька (Коцюб., II, 1955, 415);
Вихор метнув оком на чепурний садок.., на посипані галькою стежки — і все тут нагадало йому Одесу (Кучер, Чорноморці, 1956, 13).
Словник української мови (СУМ-11)