гаркіт

ГА́РКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що га́ркання.

Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (Фр., І, 1955, 154);

Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (Гончар, І, 1954, 340).

Значення в інших словниках

1. гаркіт — га́ркіт іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гаркіт — -коту, ч., розм. Те саме, що гаркання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркіт — ГА́РКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що га́ркання. Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (І. Франко); Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (О.  Словник української мови у 20 томах