гаркіт

ГА́РКІТ, коту, ч., розм.

Те саме, що га́ркання.

Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (І. Франко);

Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (О. Гончар);

У тому місці, де бобри минулого літа вчинили загатку, йому вчулися голоси: гарчав пес або вовк, і в той гаркіт уплутувалося надсадне гудіння, немов кашляв застуджений віл (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. гаркіт — га́ркіт іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гаркіт — -коту, ч., розм. Те саме, що гаркання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркіт — ГА́РКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що га́ркання. Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (Фр., І, 1955, 154); Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (Гончар, І, 1954, 340).  Словник української мови в 11 томах