гаркуша
ГАРКУ́ША, і, ч. і ж., розм.
Той, хто гаркавить.
Незважаючи на специфічну вимову “р”, гаркушею хлопець себе не вважав (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)ГАРКУ́ША, і, ч. і ж., розм.
Той, хто гаркавить.
Незважаючи на специфічну вимову “р”, гаркушею хлопець себе не вважав (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)