гаркотіти

ГАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

Підсил. до га́ркати.

– Я чув його, ще там щось гаркотить із своїм касієром [касиром], – потвердив один ріпник (І. Франко);

Вовки стали гаркотіти, жертися між собою, добуватися до дверей, а далі стали по одному вити, поки те виття не злилося в один пекельний хор (А. Чайковський);

Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка, що текла не вниз, а насупроти гір (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гаркотіти — гаркоті́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гаркотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до гаркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркотіти — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. гаркотіти — ГАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до га́ркати. — Я чув його, ще там щось гаркотить із своїм касієром, — потвердив один ріпник (Фр., IV, 1950, 18); Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка, що текла не вниз, а насупроти гір (Гончар, І, 1954, 67).  Словник української мови в 11 томах