1. Словник української мови у 20 томах

гаркуша

ГАРКУ́ША, і, ч. і ж., розм.

Той, хто гаркавить.

Незважаючи на специфічну вимову “р”, гаркушею хлопець себе не вважав (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркуша — гарку́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота той або та, що гаркавить розм. Орфографічний словник української мови
  2. гаркуша — -і, ч. і ж., розм. Той, хто гаркавить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркуша — ГАРКА́ВИЙ ім. (той, хто нечітко вимовляє звук "р"), ГАРКУ́ША розм., ГАРКА́ВЕЦЬ розм., ГАРКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  4. гаркуша — ГАРКУ́ША, і, ч. і ж., розм. Той, хто гаркавить. Словник української мови в 11 томах
  5. гаркуша — Гаркуша, -ші об. Картавый, картавая. Левч. 27. Словник української мови Грінченка