1. Словник української мови у 20 томах

гаркіт

ГА́РКІТ, коту, ч., розм.

Те саме, що га́ркання.

Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (І. Франко);

Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (О. Гончар);

У тому місці, де бобри минулого літа вчинили загатку, йому вчулися голоси: гарчав пес або вовк, і в той гаркіт уплутувалося надсадне гудіння, немов кашляв застуджений віл (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркіт — га́ркіт іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гаркіт — -коту, ч., розм. Те саме, що гаркання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркіт — ГА́РКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що га́ркання. Всюди рух, гамір, крики, гаркіт пили, стук топорів (Фр., І, 1955, 154); Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (Гончар, І, 1954, 340). Словник української мови в 11 томах