гаркітливий
ГАРКІТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
Який утворює гаркіт.
Одарка мовчки крутить старий, гаркiтливий “зiнгер”, пiдкорочуючи i вшиваючи дiтям одяг (В. Яворівський);
У затятого мисливця Леоніда Новицького у домі жила маленька чорна гаркітлива собачка Жулька (із журн.);
// Характерний для гаркоту.
Я запливав у кімнату Міхневича, але мене швидко виганяло звідти гаркітливе хропіння, тоді я блукав порожніми кімнатами зруйнованої половини дому (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)