гарно

ГА́РНО.

1. Присл. до га́рний 1, 2.

— Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась (Гл., Вибр., 1957, 323);

Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, яку нас на Україні (Довж., І, 1958, 69).

2. у знач. присудк. сл. Означає схвалення чого-небудь або несхвалення, іноді з відтінком іронії.

[Іван:] Ось я бачу — дівчата не всі тут, се не гарно! (Вас., III, 1960, 15);

— Сьогодні найнялася, сьогодні й одійдеш. Це гарно! А що за тебе скажуть люди? (Н.-Лев., II, 1956, 50).

3. у знач. присудк. сл. Про почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь.

Гарно мені й приємно (Н.-Лев., III, 1956, 304);

Вутанька бреде, все далі заглиблюючись в ліс, і так гарно, лоскітно їй усій, аж засміятися хочеться (Гончар, II, 1959, 252).

Значення в інших словниках

1. гарно — га́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гарно — пр., хороше, добре, гоже, мило, любо, файно, славно, добряче, чудово, чудесно, зст. ліпо, обр. медяно; (звучати) приємно, милозвучно, блискуче, ефектно, сил. збіса гарно, страх як гарно.  Словник синонімів Караванського
3. гарно — 1》 Присл. до гарний 1), 2). 2》 у знач. присудк. сл. Означає схвалення чого-небудь або несхвалення, іноді з відтінком іронії. 3》 у знач. присудк. сл. Про почуття приємності, задоволення, що його відчуває хто-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гарно — ГА́РНО. 1. Присл. до га́рний 1, 2. – Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась (Л. Глібов); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко); Чого мені?...  Словник української мови у 20 томах
5. гарно — Гарно ти знаєш, та танцювати не охота. Говориться до того, хто добре запрошує, але з ким не хочеться танцювати.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. гарно — I гарненько, гарнесенько, гарнісінько, гарнюсінько, добре, добренько, довершено, досконало, досконально, лепсько, ловкенько, ловко, прекрасненько, прекрасно, хороше, хорошенько Фразеологічні синоніми: до дзуги; не абияк, хіба ж так; ще й як II див. добре  Словник синонімів Вусика
7. гарно — га́рно скро́єний. Хто-небудь має пропорційну, правильну будову тіла. Захар Давидович довго дивився вслід гарно скроєній, міцній, повній певності в своїй силі постаті Горілого (О. Десняк).  Фразеологічний словник української мови
8. гарно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови