гарнісінький
ГАРНІ́СІНЬКИЙ, ГАРНЮ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Дуже гарний (у 1 знач.).
— Як таке манісіньке, гарнісіньке [дитя] та впустити? (Мирний, IV, 1955, 232);
Яке ж гарнюсіньке телятко вчора з’явилося на світ! (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 123);
Та й пригорне, та й поцілує [Павлусь], мов огнем тебе пройме. Сам гарнюсінький же, як линок (Барв., Опов.., 1902, 234).
Словник української мови (СУМ-11)