гасати
ГАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Жваво бігати в різних напрямах.
Гасаємо по грядках, по малині, між бур’янами, жалимо одно одного, кидаємось реп’яхами (Вас., II, 1959, 268);
Бачу, один мій кінь харапудиться біля афішки, а другий уже зірвався, гасає аж біля казарм (Гончар, Людина.., 1960, 103);
*Образно. Очі горять, неспокійно гасають (Мирний, І, 1954, 360);
// Метушливо переміщатися в різних напрямах (на конях, машинах і т. ін.).
Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, Вибр., 1946, 205);
— Хома тепер при конях! Гасав по Мадьярщині, як Ілія на колісниці (Гончар, III, 1959, 214);
Козаченьки По морю гасають (Морд., І, 1958, 531);
// перен. Не затримуватися на одному місці, бувати в різних місцях.
— Маєш повне право наказати [синові], щоб сидів дома і не гасав по тих будовах (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 174).
Словник української мови (СУМ-11)