гасати
ГАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
Жваво бігати в різних напрямках.
Гасаємо по грядках, по малині, між бур'янами, жалимо одно одного, кидаємось реп'яхами (С. Васильченко);
Бачу, один мій кінь харапудиться біля афішки, а другий уже зірвався, гасає аж біля казарм (О. Гончар);
// за ким – чим, по чому і без дод. Швидко переміщатися в різних напрямках (на конях, машинах і т. ін.).
Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Марко Вовчок);
Козаченьки По морю гасають (Д. Мордовець);
Після німецьких моторизованих і механізованих армій, що досі гасали по цій землі, розчавлюючи її та сповнюючи гуркотом моторів і лязкотом заліза, ця піша колона вражала, як анахронізм (І. Багряний);
– Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (О. Гончар);
// перен. Не затримуватися на одному місці, бувати в різних місцях.
– Маєш повне право наказати [синові], щоб сидів дома і не гасав по тих будовах (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)