гасник

ГА́СНИ́К, а, ч., рідко,

1. Те саме, що гасни́ця.

Тоді [мати] засвітила гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (Вирган, В розп. літа, 1959, 282).

2. заст. Те саме, що гаси́ло.

Значення в інших словниках

1. гасник — га́сни́к іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. гасник — гасника, ч., рідко. 1》 Те саме, що гасниця. 2》 заст. Те саме, що гасило.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гасник — ГАСНИ́К, а́, ч. 1. Пристрій для послаблення або припинення якої-небудь дії, процесу. Застосування нової конструкції гасника коливань значно зменшує динамічні сили ресорного підвішування (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. гасник — див. каганець; щипці  Словник синонімів Вусика
5. гасник — ГАСИ́ТЕЛЬ заст. (пристрій для гасіння свічок, світильників і т. ін.), ГАСИ́ЛЬНИК заст., ГАСИ́ЛО заст., ГАСНИ́К заст. Паламар.. час від часу позирав на нього якось чудно із-за бокових вівтарних дверець, помахуючи в руці лісковим гасильником (І. Франко).  Словник синонімів української мови
6. гасник — Гасник, -ка м. 1) = гасниця. 2) = гасило. Вх. Лем. 402.  Словник української мови Грінченка