гаспидів
ГА́СПИДІВ, дова, дове. Належний гаспиду.
Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки… (Вовчок, VI, 1956, 272);
// Уживається як лайливе слово.
Так гаспидів син і в’ється біля Одарки, аж досадно стало дідові (Стор., І, 1957, 93).
Словник української мови (СУМ-11)