герець
ГЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Герць.
Завзятий як перець, поки не вийде на герець (Номис, 1864, № 13650);
Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Л. Укр., IV, 1954, 261).
Словник української мови (СУМ-11)