геркулесів
ГЕРКУЛЕ́СІВ, сова, сове. Те саме, що геркуле́сівський.
— Дозволь мені слово сказати, великий бегадире, — сказав один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла (Фр., VI, 1951, 70);
М’язи кочегар справді мав геркулесові (Трубл., І, 1955, 323).
Геркуле́сові стовпи́ — крайня точка, межа, кінець чого-небудь (за назвою скель з обох боків Гібралтарської протоки, які, за уявленням греків, нібито стояли на краю світу).
Словник української мови (СУМ-11)