герцог

ГЕ́РЦОГ, а, ч. У Західній Європі — титул вищого дворянства, а також особа, що має цей титул.

Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268);

— От французькі маркізи, та герцоги, та королі — це інша річ! (Н.-Лев., IV, 1956, 75);

Він мугикав арію герцога з «Ріголетто» (Дмит., Наречена, 1959, 213).

Значення в інших словниках

1. герцог — -а, ч. У Західній Європі – титул вищого дворянства, а також особа, яка має цей титул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. герцог — ГЕ́РЦОГ, а, ч. У Західній Європі – титул вищого дворянства, а також особа, яка має цей титул. Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Т. Шевченко); Він мугикав арію герцога з “Ріголетто” (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. Герцог — Ге́рцог прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. герцог — ге́рцог (нім. Herzog) 1. У давніх германців – виборний військовий вождь племені. 2. В період феодальної роздробленості – великий феодал. 3. Один з найвищих дворянських титулів у Західній Європі, що й досі зберігся в деяких країнах, напр. в Англії.  Словник іншомовних слів Мельничука